Ред лейбл то любов, блек лейбл то журба

Day 4,242, 05:28 • Published in Ukraine Ukraine • by UkrFloppa De Elite
Вы меня ждали? Нет? Ну ладно (с) Виталя, реальный кент

Так як в данинй момент я знову буду змушений провести час в великій металевій ковбасі, уже переміщаючись з пункту B в пункт С, а потім знову, повертаючись в пункт А, продовжу псувати ідилію з перекотиполя та цвірінькання цикад в нашій е-пресі.

Початково я планував присвятити другу статтю в "шкільному циклі" усяким пришелепкуватим витівкам, і конкретно одному моєму однокласнику (повірте, там є що розказати), чергуючи чорне з білим, і заврешивши сірим фіналом, але так як моя неповага до революційних педагогічних методик викликала небачено активну реакцію в певної особи(яка типово рідко коли бере участь в обговоренні позаігрових моментів), вирішив внести корективи в свої плани.



За традицією, усе написане нижче привиділося мені коли я курив тюльпани в Нідерландах, у всіх можливих збігах з реальністю винен Ктулху.


Отож, прозвучала думка про те, що «вчитель не мусить подобатись, а мусить вчити» (гасло з тінню шкрябання такої широкої лопатки), а також доволі гучне твердження про те, що особисті якості та поведінка людини можуть не бути взаємопов*язаними з її компетентністю. Я не буду зациклюватись на тому, чому це в корені звучить абсурдно, а розповім про пару вчителів, з абсолютно різними методиками та результатами.



Так як в людях сидить дух замагань і бажання бути краще, вище, з легендою 228 рівня, майже в кожному роді діяльності існує деяка платформа, яка надає можливість «помірятись силами» так сказати. У випадку з школами та вчителями – це олімпіади. Хоч звісно прямого зиску здавалось би і не було, ну хіба найрезультативнішим вчителям давали премії, а олімпіадників збирали в кінці на якомусь урочистому дійстві і видавали символічні стипендії(в 2008 році відсипали гарно, удалося успішно конвертувати в рошенівські тортики «капучіно» для класу, пізніше фінансування трохи урізали), але... АЧІІІІВОЧКА


І от були дві вчительки англійської мови. Приблизно одного віку, з однаково багатим досвідом і позитивною репутацією, але діаметрально протилежним ставленням до навчального процесу, як і власне участі у всяких змаганнях.



Одна з них ставилася до цього всього серйозно та навіть фанатично(позначимо її як "X"): не встигав ще закінчитись попередній олімпіадний сезон, як вона вже готувала своїх підопічних до наступного. Діток до яких повернулась кормою фортуна, які мали нещастя проявити свій потенціал в її присутності, чекала муштра майже армійського рівня: лишатись у школі до 20:00, зубріння текстів слово в слово (будь-яка похибка – починаєш розказувати спочатку після п*ятихвилинки ненависті) і узагалі дуже приємна атмосфера (така, що деякі учні навіть боялися показувати надто добрі результати на її уроках, щоб раптом не бути призваними на «олімпіадну службу»). Сама вона копала всі можливі підручники, писала методички і заступники директора диву давались – оце працьовита же людина.



Інша же мала трохи інший підхід(позначимо її як "Y"). Вона любила свій предмет та звісно була небайдужою до своєї репутації, але більше дбала не про те, щоб отримати холодні циферки, а зацікавити своїх учнів. Замість рафінованих готових «тем» вона давала для опрацювання іноземну літературу, вчила імпровізувати, замість готових текстів-заготовок на усне мовлення та твори вона надавала статті на цю тему разом з додатковим міні-словничком для розширення лексики, з яких кожен учень мусив створити щось своє, і що найголовніше – ніколи нікого нічого не заставляла робити, звісно тих хто халатно ставився до її предмету чекала без шансу на обговорення низька оцінка, але от скажімо участь в олімпіадах була ділом добровільним.


Як результат – яка неочікуваність, учні вчительки "Y" стабільно показували вищі результати ніж "X", доводячи "X" до сказу, заставляючи ще інтенсивніше знущатись зі своїх учнів, бо мовляв, «який сором, ці ледарі у вас знову виграли». В певний момент фрустрація її сягла такого рівня, що адміністрація школи вирішила зробити їй «коридор» (там ще просто батьки одної дівчинки теж дуже хотіли АЧІІІВОЧКУ, а комісія тоді ще була непідкупною, зараз з цим простіше), відправивши учнів Y на клас вперед (таким чином ваш покірний слуга разом з кількома колегами двічі «побував» у 9 класі)




А ще одного року на всеукраїнській олімпіаді з англійської мови виграла готоподібна дівчина-неформалка, викликавши просто термоядерну реакцію у совків в шкільній адміністрації, бо їм, волею-неволею, довелося чіпляти її портрет у форматі А4 на дошку пошани. Правда вона потім прийняла іслам(в прямому а не переносному сенсі), пропала з соцмереж, лишивши лише репости з пабліку «модные дизайны паранджи» на своїй покинутій сторінці, але то вже інша історія.

Курлик-курлик